Слово при вручении жезла епископу Фастовскому Дамиану

Преосвященний єпископе Даміане!

Через покладення рук твоїх співбратів – єпископів сьогодні ти прийняв благодатний дар Святого Духа, завершивши сходження ієрархічними сходами, пройшовши всі ступені священства. Сьогодні ти отримав дар Святого Духа, священний сан єпископа.

Чин Церковний, який зазвичай поєднує з молитвою і тайнодією ще й повчання, покладає на Нас обов’язок в сьогоднішній, глибоко значущий для тебе день, не відпустити тебе без напуття. Проте, і сам ти виголосив собі повчання в той момент, коли привселюдно, перед лицем усієї Церкви виголосив твоє Сповідання віри, твої обітниці і, між іншим, обіцянку не шукати свого, але лише того, що є від Господа Іісуса. Проповідуй, що сповідував, виконуй, що обіцяв, і принесеш добрий плід Господу Іісусу і Його Святій Церкві. Задля цього не забувай, наш співбрате, наступне: для того, щоби наш подвиг для Церкви був благонадійним і корисним, йому повинен передувати у довершеному ступені і особистий подвиг, подвиг над самим собою.

Святий Максим Сповідник, даючи характеристику єпископа, говорить, що «той має якості єпископа, хто освячує розум священним помазанням богопоклінного відання Святої Трійці». Виходячи зі слів преподобного Максима, перевагою єпископського служіння над іншими церковними ступенями є таке освячення розуму, котре через пізнання Святої Трійці було би разом із тим неперестанним Їй поклонінням. Великою є така вимога від єпископа. Хто з нас скаже, що відповідає такій вимозі? Однак відповідь находимо в повчанні апостола Павла до Тимофія: «…взігрівай Божий Дар, який у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1:6). Саме в цих словах ми знаходимо відповідь, де почерпнути силу для богопізнання.

Богодухновенний Павел свідчить що, по-перше, в священнотайному рукопокладенні преподається «Дар Божий», по-друге, що це не просто Дар, який покладений і відданий в волю того, хто Його прийняв, але Дар, який «живе» і, як властиво всякому живущому, має власну Силу і Дію. Ти прийняв «Дар Божий», віднині Він живе в тобі, поширюючи в тобі Вишню Силу і Дію на природні людські сили і дії. Цей Дар Божий є Світлом для твого розуму, для того, щоби ти побачив Істину, праведне і спасительне для твоєї душі і для душ тих, ким ти керуватимеш, для всієї Церкви Христової.

Цей Дар укріплює волю для подвигів за Істину і Правду заради спасіння. Воспламеняти Дар Божий необхідно молитвою Віри, прикладами твердих подвижників во славу Божу і во благо Церкви, найбільше ж всього духовним і сердечним зверненням до Господа нашого Іісуса Христа, який приніс Себе в Жертву заради викуплення бідних наших душ від адського полону.

Благоговійна любов до Божественного Іскупителя нехай полум’яніє в твоєму серці подібно купині, яка горіла і не згорала, свідком чого був Боговидець Моісей.

Ти був призваний Божою Матір’ю із південних одеських приділів до богоспасаємого золотоверхого Києва у переломні дні Другого Хрещення Русі. Дім Пресвятої Богородиці – Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру було повернено Церкві, і ти став одним із перших насельників по її відродженні. На долю покоління, до якого ти належиш, випала участь відродження поруганих святинь. Свій послух ти виконував і виконуєш з усією відповідальністю перед Богом, Його Пречистою Матір’ю, перед Його Святою Церквою.

Багато трудів ти поклав у відновленні Свято-Введенської обителі міста Києва. Разом із облаштуванням стін відновилося в ній і духовне чернече життя. Невимовною милістю Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, видимим знаком Її милості до нас, в обителі, очолюваній тобою, сталося явлення в 1993 році Її чудотворного образу. Пречиста дійсно «Зглянулася на смирення» і прийшла особисто укріпити всіх нас у ті тривожні часи початку дев’яностих. Ще з більшим завзяттям ти продовжив труди з церковного облаштування та благоприкрашення. Свідченням цього є Ризоположенський скит, чисельні храми, що отримали та отримують допомогу від Свято-Введенської обителі.

Покладаємо надію, що обрання тебе єпископом та призначення вікарієм Київської Митрополії не ослабить твого горіння у справі церковного благоустрою, але навпаки, дасть тобі силу і наснагу для його подальшого, ще більш старанного звершення.

Прийми цей пастирський жезл, і нехай він нагадує тобі, що ти повинен не лише сам іти, спираючись на нього, але й вести словесних овець по шляху правди до спасіння, до Неба. Зійди нині на цю єпископську кафедру та преподай з неї народу Божому своє перше архіпастирське благословення.

† Владимир,
Митрополит Киевский и всея Украины,
Предстоятель Украинской Православной Церкви

30 августа 2012 года

 
 
Вы здесь: Home Духовная помощь Библиотека Публикации Слово при вручении жезла епископу Фастовскому Дамиану

Facebook

Twitter

Facebook

Google Plus

YouTube